Свій погляд

Twitter

В материнській вишиванці, де вогонь-руїна,
йшла до Бога,рано-вранці, Ненька-Україна.

Вітер коси розплітає,в небі чорна хмара,
стала й в Господа питає:
- За що така кара?

Синів вбито в чистім полі, могили як рани,
знову хотять моїй волі одягти кайдани.

Бач, калина зажурилась, бо вдовою стала:
- Чи я тобі не молилась? Чи я не благала?

Перед ляхом боронила православну віру,
святий хрестик не зронила в холоднім Сибіру.

Дощем збито в полі жито, нема кому жати:
- Скільки іще сльози лити і синів ховати?

Ангел Божий мовить з неба:
- Скоро день настане,
хто меча підняв на тебе, на коліна стане!

Свята правда, воля й доля в твоїм домі буде,
тільки кату не пробачать ні Бог, а ні люди.

( Соломія Українець)