Свій погляд

Twitter

Ми так зненацька постаріли.
Життя майнуло наче птах.
Чуби козацькі посивіли,
лежать як сніг на головах.

І ми як ті маленькі діти,
дивуємося: «Як же так?»
Куди ж це треба так летіти
щоб не відчути часу смак?

Шалена юність пролетіла
Лишивши спогадів туман:
про друзів, про жіноче тіло,
любовних втіх терпкий дурман…

І молодість не за лишилась,
сховалась швидко десь за ріг.
Та й зрілість, як вже не молилась,
а старість преться на поріг.

Вже й внуки потихеньку курять,
а щоб їм… Бісові сини.
А у сусіда крутять - крутять
Як і раніше «ЯСЕНИ…»

Життя – життя куди втікаєш?
Гальмо натисни не спіши.
Невже ж ти совісті не маєш?
Нам трішки часу залиши.

В. Горда