e-mail: suverenw@gmail.com
Свій погляд
Україна для тих, хто її любить!
Пошук
Я в землю втиснусь, проповзу вужем,Але тебе дістану підлий враже.
Мене злякати хочеш? Та невже!
Хай краще лоб твій, хтось, зеленькою намаже.
Ми з прадідів непрошених приблуд,
На відстані тримали, за парканом,
І будь який незрозумілий люд,
боявся нам назватись нашим паном.
А ви приперлись, горя принесли.
У кожне серце й душу українця.
Які ж ви люди, в біса? Ви осли!
І віділлється вам по самі вінця.
Ну як вам тут УкраЇнська земля?
Чи це питання не таке вже й сутнє?
Не сниться те маленьке немовля,
В якого ви прийшли забрать майбутнє?
Гарячі сльози вдів і матерів
не обпікають окаянну душу?
Покайся дурню, поки не згорів,
Не хочеш? Ні?! То я тебе примушу.
Мовчиш? Сопеш? Ну що ж сопи, сопи...
Настане день і збудеться розплата.
Валятиметесь, в полі, мов снопи,
нікчемні діти, бісового ката.
Чи кулею, чи каменем, ножем,
ніхто з нас в тебе стерво не промаже.
Я в землю втиснусь, проповзу вужем,
Але тебе дістану підлий враже.
P.S.
До Бога не звертаюсь, він сліпий,
якщо не бачить ті пекельні муки.
На чує плачу, значить він глухий.
…Пробачте мене люди, діти й внуки.
В.Горда