Моїм друзям, колегам, братам та сестрам.
Одним словом ВОЛОНТЕРАМ.
Ну що тут скажеш, то така вже доля,
важка як у колгоспного коня,
тягати віз від поля і до поля,
а хтось цинічно в спину: «То херня…»
І хочеться мерщій набити пику,
за ті нікчемні дії і слова,
та стримуєш в собі тварину дику,
хоч і болить від того голова.
Тримайтесь рідні, випало нам «щастя»,
Пізнать війну, людей, і ворогів.
Пройдемо й це, бо ми такої масті.
Свій рід беремо не від мавп, а від Богів.
В. Горда