Свій погляд

Twitter

На лобовусі від осколка павутина,
позаду «бетер» виє, як шакал,
туди, де нуль, повзе у ніч машина,
Залізний жук. Розхідний матерʼял.

Колись Toyota. Біла. Майже Леді,
тепер-зелена шкапа без крила,
і стрічка жовто-синя на торпеді,
що побратиму донечка сплела.

Нерівний білий хрест нової ери,
По рації гуркоче командир,
машину їм нарили волонтери,
яким вже сниться дике слово « Збір»…

Та, якби не було, вона-в роботі,
немов боєць, повзе на животі,
і навіть двох полеглих на капоті,
Вивозила, як вікінг ,на щиті.

І не питайте, звідки бурі плями,
що вʼїлись у сидіння назавжди ,
Цивільні! Що ви знаєте про ями?
Їх сиплють зверху. Бісером біди.

Як тричі з’їздила –то це уже потужно!
Якщо раз десять-це вже диво з див,-
Це в рясі капелана сам Залужний,
Молитвою маршрут благословив.

Наперекір прислів’ям-в одну річку,
Коли відсутній інший варіант,
До чорта на пательню. Аж під стрічку,
Везуть людей, БК і провіант.

Везуть все те, що зараз-кров по жилах,
Без них, як без повітря,без води,
А хтось пихатий, гордий і важливий,
процідить: ну… вони ж там не завжди.

Так! Сто «кеме»в болоті,по коліно,-
І може й відпочинуть пару днів,
Якщо не забадяжать кров з бензином,
В одній із сотень зниклих на війні.

«Зелена шкапа»буде зватись казка,
Для наших правнуків,а ще для їх малят,
Ти повертайся по нову запаску,
Хоч без крила… Та,бажано,без втрат.

П.Мага