Свій погляд
Україна для тих, хто її любить!
Пошук
Випадок з Арестовичем мені нагадує анекдот про двох кумів.
Це той в якому два куми наздоганяли злодія і таки не догнали.
Роздратований такою прикрістю кум, що біг першим, розверається, і як вліпить наздоганяючому кумові в вухо … В того аж іскри з очей.
- За що, куме? Питає отетерілий, не винно-постраждалий.
- А що робить куме? Ну от що робить…?
От і цьому випадку. Ракета прилетіла від москалів. ППО не змогло відвернути трагедію. А в вухо отримав Арестович, за те, що в напівдрімоті (тільки сліпий міг не розгледіти, що людина виснажена до краю) чомусь вирішив що буде правильно якщо він заступиться за ППО.
Вісім років ми намагалися пояснити їм, що Україна не їх земля, що скоріш за все вона стане для них могилою чим домівкою. Увірувавши в свою нічим не обгруновану винятковість, вони з розмаху вліпились в стіну народного супротиву, та стійкість, ще слабких, але досить впертих та мотивованих Збройних Сил України ( на початок війни) . Нежданчик, виявився до шоку неочікуваним, щоб його могли переварити самовпевнені кремлівські голови. Після «проби пера» на Кримському піострові, Україна ввижалася їм досить легкою здобиччю, яка сама мала впасти їм до рота і бути щасливою від того, що її захочуть проковтнути.
Не знаю що їх примусило проснутися… Чи то совість, чи відвага та впертість українців, чи розуміння того що іншого випадку, розвалить це гніздо ідіотизму, в них не буде, та вони таки долучились до нашої боротьби і забезпечили можливість дати зрозуміти ворогові, що окрім облизня та товарів з просроченою гарантією в вигляді грузу 200 він нічого іншого не отримає.
«Запрягали» правда, невиправдано, довго і багато хто з великою неохотою, але «віз» таки зрушили.
Війна, як завжди, підняла сміття на поверхню, чітко проявивши всі «цінності» якими так пишався «цивілізований» світ. Цінності, як виявилось, дещо перележали і почали попахувати, досить неприємним запашком.
що я відчуваю?що мене дивує?
Спочатку хотів написати: «Розповідь звичайної луганчанки». Потім постукав себе по голові… В тому то і справа що незвичайної. Російськомовна, росіянка по паспору, але українка подуху, і надзвичайної мужності, сили волі і честі. Про неї можна книжки писати… Втім сьогодні, вона сама про себе.
В оригіналі.
СТАНИЧНО-ЛУГАНСКИЙ РАЙОН.
Небольшая история о большой дружбе и о любви, о чести и достоинстве, о мужественности и о подлом предательстве ...
