Свій погляд
Україна для тих, хто її любить!
Пошук
Вісім років ми намагалися пояснити їм, що Україна не їх земля, що скоріш за все вона стане для них могилою чим домівкою. Увірувавши в свою нічим не обгруновану винятковість, вони з розмаху вліпились в стіну народного супротиву, та стійкість, ще слабких, але досить впертих та мотивованих Збройних Сил України ( на початок війни) . Нежданчик, виявився до шоку неочікуваним, щоб його могли переварити самовпевнені кремлівські голови. Після «проби пера» на Кримському піострові, Україна ввижалася їм досить легкою здобиччю, яка сама мала впасти їм до рота і бути щасливою від того, що її захочуть проковтнути.
Головною помилкою кримлівських недоумків було небажання розуміти, що Україна вже має і іншого Президента, і іншого Воєводу, і інший Народ
Вісім років виявились даремною втратою часу для росіян. Загадковість «русского харектера», а точніше російського, в тому і полягає, що нічого загадкового в ньому не має, а є невимовна тупість і впертість робити все навпаки, по відношенню до загальноприйнятних людських норм і звичаїв.
З приводу цієї загадковості, в різний час і різними відомими людьми, були виказані, досить яскраві, та не двозначні коментарі. Напевно вони мали б застерегти людство, від тісного співробітництва, а тим більше дружби, з цією його частиною, але ні… Не далекоглядність та дешевий прагматизм, зіграли свій злий жарт, з досить відомими лідерами сучасності і всі їхні намагання «припудрити виразкові місця на тілі, в даному випадку Європи, виявились нікчемними, не вартими витрат на папір, на якому вони висловлювали свою занепокоєність. Певна річ що це надихало кремлівських шахраїв і далі дурити голову не тільки внутрішнім, але і зовнішнім спостерігачам за розвитком конфлікту.
Не маючи якогось більш-менш прийнятного таланту в побудові і розвитку держави, та за відсутності відповідних спеціалістів, в кремлі остаточно вирішили формувати росію як пугало для світу, нагадавши про ядерну дубину. Світ, як завжди, висловив своє занепокоєння, але на цей раз попередив, що його все вже дістало, тому він не збирається стримувати Україну в своїх прагненнях до вивільнення окупованих росією територій і буде допомогати її народові та збройним силам досягти бажаного результату в найближчій перспективі.
Пропаганда росіян, почавши захлинатися від люті та приреченості, використавши майже всі більш-менш робочі варіанти впливу на свою аудиторію, і переконавшись в їх тепер уже не ефективності, дістала з-за «пазухи» напевно останній: «Где вы были когда гибли дети Донбаса?»
Це ще раз підкреслює: «На росії все дуже погано…»
Особливо з головою, бо перед тим як задавати такі питання, не варто забувати слова і тенденції свого фюрера який наголошував, що захоплюючи Україну російські війська ховатимуться за спинами українських жінок та дітей.
https://www.youtube.com/watch?v=FsRnCXB8kGY
В тому що це не фейк не важко переконатись, запросивши до перегляду спеціаліста з сурдоперекладу (хоча і без нього все дуже добре видно).
Більш того, якщо згадати бомбардування в Новорічну Ніч Грозного, загибель дітей в Біслані, при звільненні Норд Осту, в Алепо… то й доводити нічого буде не потрібно.
Що далі?
Далі дуже тяжка і тривала робота (на декілька поколінь) над зціленням цієї нації.
Треба розуміти, що ми нікуди від неї не дінемося, якщо не бажаємо залишити нашим нащадкам «дурдом» в його найгіршому вигляді. Я не можу погодитися з твердженням, що нам досить відвоювати нашу землю і відгородитися від сусідів високим парканом чи мінним полем. Все це для новонароджених. Насправді ж потрібно буде вивчати і їхню мову і звичаї і багато чого ще щоб побороти ту пиху що містить в собі той «загадочный русский характер» який вже декілька століть висить домокловим мечем не тільки над головою України а й Світу, в цілому.
В. Горда
